Зовнішність цих автомобілів дуже добре вписується в міське середовище, оскільки саме подібний дизайн властивий більшості учасників напруженого вуличного руху.

Якщо Киа Cerato схожа на злегка зменшений і надутий Крайслер 300M, то її японсько-корейський конкурент - скоріше на попередню модифікацію VW Passat. Солідну людину легко можна представити за кермом чистокровного корейця, адже формою він набагато ближче до серйозних автомобілів, та і множинні виштамповки виглядають складнішими, що додає автомобілю деяку важливість.
Зате Almera Classic може похвалитися здоровим консерватизмом і стриманістю в зовнішньому оформленні. В результаті можна зробити висновок, що Nissan націлювався на молодшу аудиторію, яка при слові “класика” думає скоріше про мелодію в своєму мобільному телефоні, ніж про нетлінні витвори мистецтва. Інтер’єр обох машин вражає своєю схожістю, навіть узор на сидіннях в якійсь мірі можна назвати однаковим.
Подовжнє регулювання цілком достатнє для високого водія, який зможе зручно влаштуватися і не повинен відчувати дискомфорт. Природно, що про електронні регулювання мови бути не може, все доводиться робити руками, але іноді так швидше і простіше знайти зручне положення. Задні дивани, до речі, теж вельми ідентичні, але Nissan, не дивлячись на менший простір для ніг, виграє за рахунок зручного підголовника, що розкладається, в якому є вельми корисні підстаканники, а за ним і технологічний отвір для довгих предметів, які складно помістити в багажник.
Менеджмент компанії Киа явно вирішив, що серед їх клієнтів багато людей з поганим зором. Будь-яка людина, яка сяде в цей автомобіль, відразу відчує себе на прийомі у окуліста. Величезні цифри на шкалах спідометра і тахометра, цілком порівнянні з ними по масштабах ручки регулювання температури, а також відповідні кнопки над ними, серед яких і управління подібністю бортового комп’ютера. Інформативність останнього згаданого пристрою складно переоцінити, адже режимів всього три - час, кількість кілометрів до фатальної зупинки без бензину, а також середня швидкість руху, корисність якої для звичайного обивателя вельми сумнівна.
До речі, наявність заглушок замість магнітоли не варто списувати на поганий зір, штатна музика в Киа дійсно відсутній. Що стосується “класики”, то там з комп’ютером взагалі важко, зате крім людських шкал на панелі приладів і допотопних маніпуляторів на центральній консолі, в наявності чотири колонки і цілком гідна магнітола з CD-програвачем. До речі, при всій своїй простоті, управління кондиціонером викликає виключно позитивні емоції, особливо в жаркий день, коли в салоні автомобіля дуже швидко стає прохолодно.
Додаємо до цього необхідний електропакет і відразу з’являється відчуття, що життя налагоджується. Але комфорт породжують не тільки зручні сидіння, але і хороша шумоїзоляция, якою може похвалитися далеко не кожен автомобіль. На низьких оборотах, безумовно, в цьому компоненті перевагу варто віддати Kia, але як тільки стрілка тахометра перевалює за 4000-4500 оборотів, то від реву двигуна можна збожеволіти. У такі моменти відсутність магнітоли переживається особливо гостро.
Що стосується Almera Classic, то по частині мотора вона не так турбує, адже робочий об’єм тут значно менше. Зате Nissan краще проявляє себе на дрібних нерівностях, породисто відпрацьовує їх без зайвих звуків в салоні. Не дарма ж росіянам пообіцяли підвіску, доведену спеціально для наших доріг. Але без мінусів не обійтися і тут, адже як тільки нерівності стають серйознішими або швидкість трохи вища, відразу з’являється жорсткий стукіт і легкий дискомфорт із-за переживань за збереження підвіски.
За якістю їзди складно виявити якісь конкретні претензії до учасників тесту. Обидва автомобілі цілком на рівні корейських однокласників - упевнено тримають дорогу в міру своїх можливостей, але в поворотах завалюються, особливо якщо швидкість навіть небагато перевищує розпорядження дорожніх знаків. Навіть з двигуном робочим об’ємом 1,6 літра потужністю в 107 л.с. Almera Classic не відпускає Cerato дуже далеко уперед.
Це при тому, що заявлений час розгону до 100 км/ч складає аж 12,1 секунди, а максимальна швидкість 184 км/ч. Цікаво було б подивитися на Nissan Almera Classic з 2-літровим двигуном. Саме такий агрегат встановлений в підкапотному просторі Киа Cerato. Його потужність в 143 л.с. дозволяє упевнено розгонитися, але деколи створюється враження, що для цього автомобіля така кількість кінських сил все-таки забагато.
Для того, щоб побачити на величезному спідометрі цифру 100 йде всього 9 секунд. Правда, не дивлячись на те, що перемикання швидкостей дуже чітке і достатньо коротке, про 5-у передачу можна забути. Якщо раптом зробити помилку і перемкнутися на останню передачу на швидкості 120 км/ч - обгін кого б то не було стане проблемою. Максимум, що можна вичавити з автомобіля в такому режимі - 140-150 км/ч при заявленій максимальній швидкості в 208 км/ч.
Загалом, змагання між двома корейськими автомобілями цілком чесне, правда, один з них коштує 20 700 доларів і оснащений 2-х літровим двигуном, зате у нього немає магнітоли, відсутні литі диски, протитуманні фари і ще ряд цілком необхідних опцій. А якщо пригадати про версію з двигуном 1.6 літра, то вона коштує 14 990 доларів, а по комплектації просить дуже істотних вливань. Що стосується другого корейця, який маскується під прапором країни висхідного сонця, то його перспективи на ринку виглядають цілком веселковими, враховуючи ціну в 16 990 доларів за максимальну комплектацію з ручною коробкою передач, на яку вже є хороший попит.
Але у будь-якому випадку, поклонники знайдуться у обох автомобілів, адже кожен вибирає собі засіб пересування виходячи з своїх переваг і можливостей.

Тест-драйв Kia Cerato проти Nissan Almera Classic →