Практично всі виробники, створюючи сучасний невеликий, але місткий міський автомобіль, приходять до однієї і тієї ж формули - коротше і вище. Так виходить міні-вен. А вже залежно від того, наскільки коротше, вище і вместітельнєє, це буде чи то “мікро”, чи то компактний, чи то повнорозмірний вагон. Одна з останніх новинок в популярному класі “компакт-дисків″ - “Ніссан-алмера Тіно”, ради якого я відправився в Низовинні Землі.
Саме так переводиться назва Нідерландів - країни, в столиці якої розташовано європейське представництво “Ніссана”. Поблудивши по околицях Амстердама, знаходжу, нарешті, потрібну адресу і отримую в розпорядження симпатичний “вагончик” з прекрасною навігаційною системою Birdview - “Пташиний погляд”. Тепер я з географією “на ти”.
Проїхавши декілька кілометрів, ловлю себе на відчутті, що мотор працює якось незвично - селектор на підлозі (до речі, досить короткий), як у звичайного “автомата”, а характерних стрибків оборотів при перемиканні передач немає. Згадую, що до дволітрового мотора “додається” тільки безступінчатий кліноременний варіатор CTV. У спокійних режимах руху він підтримує обороти двигуна на рівні 1500-2000 об/мин практично незалежно від швидкості, збільшуючи їх лише при різкому прискоренні.
Зв′язок мотора з колесами достатньо жорсткий - майже немає відчуття “гумового кардана”, властивого маленьким моторам з автоматичною коробкою передач, коли стрілка тахометра гуляє за всією шкалою, а машина як їхала, так і їде. Є тут і режим “спорт” - в цьому випадку нормою стають 3500-4000 об/мин.
.
На тісно уставлених автомобілями набережних амстердамських каналів “Тіно” маневрує і паркується на подив легкого: габарити, як у хетчбека гольф-класса, а огляд завдяки більш вертикальній посадці і великому склінню куди краще. Досить широкі задні стійки кузови, на яких розмістилися светоблоки, але справу виправляють великі дзеркала. А ось до невидимого капота довелося звикати.